Дике поле
Із давніх часів навколо Боромлі збереглося кілька курганів, про які існують різні перекази і легенди. Поблизу Сагайдака, у п’яти верстах від слободи Боромлі, по Лебединській дорозі, знаходиться група курганів, із яких один великий називається Гострою могилою. В шести верстах від села знаходиться Гузева могила. Раніше там було шість малих і один великий курган, що існує і сьогодні. У середині XIX століття на Гузевій могилі ще були рештки від старовинного сторожового посту. На північний захід від Боромлі, в 5-6 верстах, поблизу трьох доріг, знаходиться курган середньої величини без назви.
Часи заснування
Філарет Д. Г. Гумилевський відносить заснування Боромлі до 1658 року і називає її першими поселенцями черкас на чолі з отаманом Корнієм Васильєвим та з 425 його товаришами. Містечко розташовувалося на Білгородській укріпленій лінії, між Вільним і Олешнею. Вона мала назву міста «не лише за укріпленням», а й «за значну кількість жителів».
Навесні група переселенців оселившись в цих краях, неймовірними зусиллями провели величезну роботу по освоєнню земель, які протягом віків не оброблялися і по суті були цілиною. Будуються будинки, навколо яких зводяться дубова стіна з загостреними догори колодами, викопується рів, а головне зводиться фортифікаційне укріплення. Це вимагало також величезних матеріальних ресурсів. В 1659 році поселенці подали в Москву чолобитну, у якій писали, що місто побудували своїми силами, не одержуючи від царського уряду ніякої платні і що становище їх надзвичайно тяжке. Царський уряд задовольнив прохання поселенців і виділив їм 1706 рублів. На той час — це була дуже велика сума грошей.
У 1659 році за завданням бєлгородського воєводи Іван Скурихін зробив опис містечка. Міські укріплення були досить потужними. Містечко було добре укріплене за мірками того часу і нагадувало собою фортецю (острог). Воно було обнесене двома дубовими стінами з загостреними догори колодами, що з’єднувалися між собою перегородками, а простір між ними було засипано землею. В стінах укріплення розміщувалося чотири вежі, одна з яких була проїжджою, а інші — глухими. Висота дубових стін була більше двох сажнів. Навколо фортеці, що мала протяжність 172 сажні, був викопаний рів глибиною 2 сажні і шириною 3 сажні. За фортецею безпосередньо розташувалось містечко і будинки жителів, які також були оточені дубовою стіною в 1,5 сажні висотою з бруствером і «котками» — великими товстими колодами, що скочували на ворога. У цій стіні було п’ять веж, одна з яких проїжджа. Дубовий частокіл з одною глухою вежею захищав і передмістя, куди вели двоє проїжджих воріт. Протяжність стін навколо укріплення міста і передмістя становила 745 сажнів. Кріпосні стіни оточував рів завдовжки 775 сажнів. Спочатку гарнізон фортеці налічував біля сотні чоловік (сотню), на озброєнні якого було 9 гармат, 450 ядер до них і 24 пуди пороху.
19 грудня 1659 року було виданий царський указ, який узаконював побудоване містечко Боромля і проживання в ній переселенців. Згідно з цією царською грамотою поселенцям відводилися землі: отаману — 15 четей, осавулам — по 13,5 четей, козакам — по 12 четей.
Указом царя Олексія Михайловича від 1 березня 1660 року воєводою містечка було призначено Єрмолая Дурова.
